Чоловіки цінуйте своїх жінок, а то інший поціновувач знайдеться! Олексій їй зраджував, але й щастя не давав — у дружини з’явився залицяльник.

Людмила була дуже гарною дівчиною та зустрічалася з молодим чоловіком — Олексієм. Її коханого забрали до армії, і вона заприсяглася, що дочекається його. Так і сталося. Поки подружки Людмили були у пошуках нових залицяльників, її думки були про стан її Олексія. Коли Олексій повернувся, то відразу зробив пропозицію руки і серця Люді, та погодилася без роздумів і зажили молоді разом, палке було в них кохання. Через місяць зіграли весілля. За рік народилася донька. Малятко було неспокійне і народили часто прокидалися ночами. Олексій згодом зрозумів, що таке життя не для нього. Він почав шкодувати, що так поспішив, адже прогав найголовніше в житті — самотню свободу. Тоді він почав шукати способи як би зіскочити за допомогою дружини. І почав відмовлятися тим, що не може їй допомагати по дому, бо дуже втомлюється на роботі.

Людмила намагалася сперечатися із чоловіком, але сенсу в цьому не було. Він часто пропадав з дому, вештався з друзями по шинках і барах. Коли доньці виповнилося три роки, Люда віддала її в садок, а сама влаштувалася на роботу до найближчого супермаркету касиркою. Тоді вона сподівалася, що, можливо, Олексій почне розділяти з нею працю по дому, бо обидва працювали, але надії помирають останніми. Якось увечері Людмила робота. Надворі було свято — 8 березня. І жінка цього дня була похмура, чоловік її до ладу й не привітав. Раптом на її касу підходить симпатичний, молодий, брюнет з блакитними очима і зробивши покупки каже: «— Дівчино, ви чого сумуєте? Ану посміхніться, це вам!», і простягає дорогий шоколад, який щойно сам придбав. Дівчина подякувавши поспішно спробувала відмовитися, але чоловік уже пішов.

Людмила зрозуміла, що чоловік запал їй у душу, але розуміла, що в неї є чоловік, а щастя не приховаєш. Чоловік додому повернувся пізно. Мати та дочка сиділи їли шоколадки, і Людмила одразу розповіла чоловікові про випадок цей із покупцем. Наступного дня Олексій зустрів її з роботи, вона почала підколювати, що мовляв ревнує, а той гордовито відповідав, що просто хоче подивитись, хто на неї вирішив подивитись. Коли Олексій зрозумів, що залицяльник пішов і не з’являється, то перестав ходити за Людою після роботи. Через рік таких незрозумілих стосунків у їхній родині Люда, повертаючись із роботи, випадково побачила Олексія в обіймах із іншою жінкою. Тоді вона негайно вирішила подати на розлучення. Вони розлучились і Люда з донькою переїхали. Жінка повністю пішла в себе, намагалася працювати заради неї та доньки, а нових знайомств зовсім не думала.

І ось одного разу, чергового вечора на роботі, за десять хвилин до закриття до її каси підходить молодий чоловік і каже: «— Ви що? Знов сумуйте? Не дозвольте я вас проводжу після роботи», це був знову той брюнет з блакитними очима, шалено боязкий і приємний. Люда на момент втратила мову, але зібравшись закивала. Дорога була не довга, але вони були дуже захоплені розмовою і не хотіли розлучатися. Ось так і почалася любовна історія Михайла та Людмили. Чоловік зізнався, що вона перша жінка, яка після його болісного розлучення зачепила серце. Довго чекати не довелося. Михайло не збирався упускати кохану зі своїх рук. Він зробив їй пропозицію, і Люда вирішила дати другий шанс собі у сімейних стосунках і не помилилася. З донькою вони переїхали до Миші до московської квартири та розпочали нове життя.