Як проблеми зі здоров’ям наповнили моє життя змістом. Я ніколи й думати не міг, що знайду щастя таким чином.

Все своє життя я був самотнім. У дитинстві я мав кілька друзів, але з нашим переїздом до іншого міста вони теж зникли, і я залишився зовсім один. Батькам було не до моїх проблем. Їм і своїх вистачало. Тато іноді піднімав руку на маму, вони майже щодня сварилися. А я стояв поряд і не міг нічого робити. Потім вони розлучилися. Я лишився жити з мамою. Вона працювала, а у вільний час намагалася будувати своє щастя з іншим чоловіком. З одного боку, вона має право на це, але з іншого – мені було прикро. Вона ніколи не приділяла мені достатньо часу та уваги. Я не був потрібний ні їй, ні батькові. У школі я майже ні з ким не дружив. Я був настільки замкнутим у собі, що мені навіть запропонували психологічну допомогу. Я все пройшов, але результату не було жодного. Я жодного разу не зустрічався з дівчиськом, тільки милувався ними. Весь свій час я присвячував урокам та саморозвитку. Завдяки цьому я побудував чудову кар’єру. Але у створенні сім’ї успіхів не досяг, а так хотілося мати дружину та дітей та дарувати їм весь свій час…

Зі своїми батьками я зовсім не спілкуюся. Вони забули про мене, як тільки мені виповнилося 18. Я був і не проти такого результату, від їхнього відходу не багато чого в моєму житті змінилося. Словом, із 18 років я один у всіх сенсах цього слова. Місяць тому я добре захворів, та так сильно, що навіть ліг до лікарні. Я заплатив за окрему палату. До мене завжди приходила та сама медсестра. Я думаю, ми з нею однолітки, або вона молодша трохи. Вона була дуже доброю та скромною. Приходила, дізнавалася, чи все в мене гаразд і йшла. Іноді вона давала мені вкрадені зі їдальні йогурти, теплий хліб та какао. Я ще ніколи в житті не почував себе в такому теплі. Мова далеко не про мою температуру. Вперше в житті я саме тоді відчув, що хтось дбає про мене. Дізнавшись, що наступного дня я виписуюсь, я вирішив поговорити з нею. Страх більше ніколи не побачити її виявився сильнішим за мою сором’язливість. Я запропонував їй пообідати чи повечеряти разом. Вона так мило посміхнулася!

Саме тієї миті я в неї і закохався остаточно і безповоротно. Настав той день. Ми зустрілися. Руки та коліна тремтіли, я ніби спостерігав за всім збоку. Мої думки плуталися, я не знав, що сказати, як поводитися. Вона розповіла, що вже 3 роки виховує 2 дітей одна. Від чоловіка пішла через його пристрасть до алкоголю. Вона сказала, що їй було легше жити одній, ніж із двома дітьми та з однією дорослою дитиною. Потім вона розповіла кілька смішні історії з її життя і голосно зареготала. Я дивився на неї і відчував, що закохаюсь сильніше та сильніше. Цілий день ми провели разом.

Після кількох хвилин жвавої розмови я перестав хвилюватись. Мені було так легко з нею… Потім наші побачення почастішали. Вона показала мене самому собі з нового боку. Він мовчазного, затисненого чоловіка нічого не залишилося. Вона відкрила мені світ по-новому. На річницю нашого знайомства я попросив стати моєю дружиною. Вона погодилася. Я хотів кричати на весь світ про своє кохання. Я любив її. Любив усім серцем і всією любов’ю, що була в мене всередині. Її дітей я прийняв як рідних. Моє життя, нарешті, стало повноцінним і набуло сенсу.