Терпіти не можу неосвічених родичів чоловіка, та й сам він знаннями не блищить.

Вийшла заміж за середньостатистичного чоловіка без освіти. Сама я за фахом ліkарка, завжди тягнулася до знань, закінчила меди чний з відзнакою. Батьки мої теж ліkарі, так би мовити — продовжила їх стопами. З чоловіком мене познайомила його мати. Якось я отруїлася і лежала з нею в одній палаті. Сина вона хвалила з ранку до ночі, а потім він якось прийшов її відвідати. «Вродливий», — тоді подумала я. Він став заходити до мами частіше, але багато не розмовляв. Мати пояснювала це тим, що син соромився. Також вона розповіла мені про його почуття.

— Ой Свєтко, ти Віталію дуже сподобалася. З роботи раніше відпрошується, щоб тебе прийти побачити. Може, даси йому шанс? Коли випишуть сходи з ним на побачення, він тебе не розчарує. Я погодилась. Він був такий ввічливий. Завжди зустрічав із квіточками, нічого зайвого не дозволяв. А коли запропонував жити разом, то я йому відмовила. Батьки мене вчили, що до шлюбу жити із чоловіком неправильно.

Віталік тоді зробив мені пропозицію. Ми по-тихому розписалися у РАГСі. Жити стали у мене. Батьки ще на першому курсі подарували мені квартиру, щоби не жила в брудному гуртожитку. Отоді й почалися муки. Як виявилось, чоловіка я знала поrано. Ми з ним бачилися двічі на тиждень, і то ходили в кіно, театри і тому мало розмовляли. Коли ми стали жити разом, то я впізнала його справжнього. Він не міг і двох слів зв’язати нормально. Завжди вживав слова паразити, говорив невиразно і не розумів значення деяких слів. Він терпіти не міг книжки.

Коли він бачив мене читаючою, то підходив і виривав книгу з рук. Віталя ставив себе вище за мене і часто говорив дурниці: – Ось ти працюєш ліkарем, а елементарного не знаєш. Я читав, що апендицит видаляти не можна, він там якісь функції створює сприятливі для орrанізму. Я вислуховувала його з цілковитою байдужістю. Сперечатися з ним було марно. Коли я йому висловила за фактами, що він не правий, він просто відмахувався від мене. Його родичі були такими самими. Ніде не вчилися, освіти ні в кого не було. Але тільки варто було їм почати зі мною розмову, то всі відразу ставали вченими. Жити так я не збиралася, тож подала на роз лучення. Краще бути однією, ніж із таким дурнем.