Як дура продала квартиру, щоб дочку з онукою виручити. А тепер на старості років я трохи на вулиці не опинилася…

Я жила в двокімнатній квартирі, а моя дочка з онукою — в однокімнатній. Вона їй дісталася від чоловіка після розлу чення.Жили вони теж скромно, можна навіть сказати абияк. Тому ми вирішили з донькою моєю взяти простору квартиру, де нам всім буде місце — і жити разом. Та й допомагати буду їй, чим зможу. Ми не знайшли зручних умов для обміну квартир на велику.Тому продали наші дві і взяли трійку. Квартира була добре відремонтована. У кожної з нас була своя кімната, меблі купили нові і грошей навіть залишилося на запас.

Ось я як пенсіонерка взяла на себе домашні справи і готування, дочка працювала, і тому я визнала це справедливим. Але ось з часом їй то не подобалося, як я прибралася в будинку, то як посуд помила. І ці невдоволення, і зауваження прийняли постійний характер.Я ображалася на неї, але її це не зупиняло і навіть не хвилювало нітрохи. Незабаром я помітила, що дочка пристрастилася до пляшки. До того вона вже напідпитку приходила, виявляється.А зараз вже і не приховувала: заходила після роботи в маркет за пляшкою вина і тільки після цього — додому. Вона складно переносила розлучення.Адже він пішов до молоденької. Коли я її лаяла за таку поведінку, то вона говорила мені, що таким способом трохи розслабляється після важкого робочого дня. І якщо мені це не подобається, то можу сісти у себе в кімнату і не дивитися на неї. Внучка теж стала зі мною грубо звертатися, так як бачила і вчилася у своєї матері.Ой, як я шкодувала, що розміняла квартиру, Жила б собі одна, та й відносини з рідними не зіпсувала б.