Я боюся свого колишнього чоловіка. Він не загрожує, але я знаю його занадто добре. Роки шлюбу мене навчили, що повторювати двічі він ніколи не буде.

Ми познайомилися в університеті. Я була на першому курсі, а він вже на четвертому. На одному університетському заході я помітила, що симпатичний брюнет не зводить з мене погляду. Пізніше Володимир підійшов познайомитися. Він сказав: «У мене є квитки на новий фільм. Сходи зі мною в кіно». Він не просив, не питав, а наказував з посмішкою на обличчі. Вже тоді я зрозуміла, що у нього специфічний характер, але погодилася, адже хлопець мені подобався. Ми сходили в кіно, а на наступний день в кафе, потім разом у відпустку.

Ми стали зустрічатися. Мені подобалися наші відносини, вони були наповнені захоплюючим спільним проведенням часу. У нас було багато спільних інтересів. Мене напружувало тільки те, що Володимир ніколи не цікавився моєю думкою, він завжди наказував. Було ясно, що ніякі заперечення він не потерпить. Після двох років стосунків він запропонував нам спробувати пожити разом. Підійшов одним ранком і каже: «Ми просто спробуємо, якщо нам сподобається, якщо зможемо ужитися один з одним, то може потім одружимося». Я погодилася. Спільне життя вийшло гармонійним, ми добре налагодили побут.

Ще через півроку я заваrітніла. Вова був щасливий, він цілував мої руки і твердив, що я його дуже ощасливила. Потім запросив всіх родичів в ресторан і зробив там мені пропозицію. Ми організували пишне весілля. Все було, як у казці, і я відчувала себе справжньою принцесою. Ми з чоловіком, обговоривши ситуацію, вирішили продати наші маленькі квартири, купити простору двокімнатну. Всіма справами займався він. У нас з’явилася дочка Соня. Чоловік заснував компанію, яка завдяки його старанням стала дуже прибутковою. Він часто їздив у відрядження. Якось я дізналася від знайомих, що його завжди супроводжує молода дівчина. Я вирішила з ним серйозно поговорити.

Чоловік не став мені бrехати, сказав все як є: дівчина його коханка, якщо я буду дурепою, то вона стане його дружиною, а дитину він відбере.
Я подала на розлу чення. В цей час з’ясувалося, що я не маю до нашої квартири ніякого відношення. Вона подарована його батьками, а гроші від продажу моєї квартири, він давно вклав у бізнес. Чоловік дозволив мені після розлучення там жити, якщо буду себе добре вести. Мені не дозволялося приводити туди чоловіків, чужих людей і заводити стосунки, він погрожував, що забере Соню. Правда, містив він нас добре навіть після розлучення. У Соні було все, що потрібно для щасливого життя. Ми щоліта десь відпочивали. Потім чоловік продав бізнес і переїхав в іншу країну. Дочка після школи переїхала до нього, а мене з квартири виселили. Він купив мені маленьку квартирку на краю міста. Дочку я не бачила вже п’ять років, але вона іноді дзвонить. Мені дуже самотньо.