Я пішла від чоловіка за сkладанням обставин, але він ніяк не зупинявся і продовжував впливати на дітей. Але я не маю наміру скласти руки і сидіти на місці. (M/V)

Місто у нас було маленьким і, природно, чутки почали поширюватися з швидкістю кулі і мене почали засуджувати особливо ті сімейства з консервативними поглядами, що в агалі — то сильно погіршувало ситуацію. Але як би мені сkладно не було, доводилося з цим жити. Чоловік мене засуджував, незважаючи на те, що я робила все, щоб налагодити з ним взаємини, але вийшло так, що він відсудив у мене дітей і став налаштовувати їх проти мене.

Діти стали поводитися зі мною інакше. Вони стали ставитися і сприймати мене дуже холодно і незважаючи на те, що я свій вчинок ніяк не виправдовую і природно не вважаю себе ідеальною, принаймні, я добре виконувала свої материнські обов’язки, та й всі роботи по дому теж були на моїх плечах. А чоловік мій, до речі кажучи, теж не був святим. Я зна ла, що він мені зраджував, але, на жаль, приховати він це зміг краще, ніж я. він не збирався покинути будинок і сім’ю, проте це не служило для нього приводом налаштувати моїх дітей проти мене. Діти малі і багато чого поки не розуміють, їм зараз легше у всьому звинувачувати мене. Я ж не можу зараз їм пояснити, чому я пішла до іншого чоловіка.

Страшно думати, як все сkладеться в майбутньому. Чоловік так і прагне до того, щоб діти мене зненавиділи і з часом можливо вони навіть забудуть все те краще, що я для них робила. Чоловік постійно робить на них вплив, і я не знаю, як знайти правильне рішення цієї ситуації. Ми розлу чилися за обопільною згодою, після чого я поїхала, але мій чоловік ніяк не зупинявся і продовжував впливати на дітей, чого я досі не можу зрозуміти: адже ми обидва знали, що наш шлюб все одно не врятувати. Ось тільки склавши руки сидіти я не можу