Я не розумію як можна бути таким егоїстом: свекор докоряє дружину, що та багато часу проводить з онукою у нас. Замість цього він вимагає більше уваги до себе.

Ще до весілля я була вхожа в будинок батьків чоловіка. І якщо майбутня свекруха подобалася мені своєю добротою і миролюбністю, то свекор відштовхував своїм владним, аж до деспотизму, норовом. Тому, коли після весілля нам з чоловіком запропонували жити спільно з ними, я зробила все, щоб жити окремо від свекра. Але ми часто відвідували подружжя. За принципом «частіше, але менше». І навіть за той короткий проміжок часу, що ми бували у них в гостях, свекор встигав завантажити нас, в наказовому порядку, безліччю настанов. Тому ми довго не засиджувалися у них в гостях. З народженням у нас дочки, ситуація змінилася. Ми, само собою, не переїхали до свекор.

В гості до них йти з маленькою дитиною теж не можемо. Тому моя свекруха весь свій вільний час проводить у нас. У себе вдома швиденько зробить справи і бігом до нас. Благо живе близько. Дочка у мене неспокійна і вимоглива. Зазвичай, як каже свекруха, дівчатка тихі. Але у нас не той випадок. Дитина вимагає, щоб мати була постійно поруч з нею. Тому, з іншими справами, я б без допомоги свекрухи не впоралася. У перші тижні свекор ніяк не реагував на постійну відсутність у будинку дружини. Потім його терпіння вичерпалося, і його прорвало. «Чим зрання до ночі возитися з онукою, краще зварила б що-небудь смачненьке.

А то постійно одним і тим же годуєш», сказав він дружині. Я багато чого очікувала від свекра, але ось такого егоцентризму-ніколи. Невже він не розуміє, що зараз внучка для всіх важливіше його. У мене не вистачає часу тягнути все самій. Мої батьки допомогти не можуть, так як живуть в іншому місті. Я ночі не сплю. А рідний дідусь тут вередувати надумав. Ну і як його переконати, що дитина важливіше його самого?