Чоловік не вт рачав шансу зрадити мені. Але найприkріше те, що і в цьому він бачить мою провину, мовляв, я нудна і він соромиться за мене.

Зрада най страшніше у відн осинах . Я зараз проходжу цей важкий період . Я заміж вийшла по коханню . Він мені подобався , я йому була не байдужа і 5 років назад ми вирішили створити сім’ю . Наша подружнє життя було щасливою . Була довіра , підтримка , залицяння .Ми поважали один одного . Я думала , що так буде завжди , але це тривало не довго .

На одній вечірці він зустрів свою любов молодості та не зміг побороти раптову пристрасть . Загалом , він мені зрадив . Було приkро , сумно . Але , до мого подиву , я дала йому другий шанс . Він покаявся . Всіляко намагався викупити свою вину .Став уважніше , всіляко показував свою любов , дарував мені квіти , кава в ліжко . У нас настав романтичний період , і я дура думала , що все вже позаду , і якось заспокоїлася . Вибачила і повірила у щирість . Але мені все це довелося пережити знову . На цей раз святкували день народження коханого в кафе , де були його друзі , однокласники , колеги .

І на очах у всіх гостей він почав фліртувати з однієї брюнеткою . Я була приголомшена . Все це було так образливо , що я не могла прийти до тями . А найобразливіше — це його виправдання : я нудна співрозмовниця , сільська жінка , яка не стежить за собою і взагалі винна сама . Йому зі мною гидко і соромно . Не можу словами передати що я пережила . Хотілося на крізь землю провалитися . Я ж щиро любила чоловіка , готувала для його , стежила за порядком у будинку . А він так оцінив . Навіть ворогові не побажаю . У мене як ніби земля йшла з-під ніг . Не могла прийти до тями . Довго вважала себе поганою , некрасивою , винною у всьому. Як подолати все це ? Невже я справді погана дружина та гідна такого відношення до себе ?