Дочка постійно просить сидіти з онуками. Мені свого часу ніхто не допомагав, а зараз , коли я відмовила її, вона не розуміє мене і ображається.

Я бабуся дуже активних та цікавих близнюків. Їм зараз 2 роки. Мені подобається купувати їм подарунки, грати з ними, але дочка вимагає няньчитися з її дітьми. Але цього я не хочу. Я вирощувала доньку сама, з чоловіком роз лучилися давно, і допомоги від нього практично не було. Половину життя я займалася важкою працею, працювала на заводі, щоб виростити свою дитину. Я народила її у 20 років. І все, що з того часу я тільки бачила — це кухня, посуд, пелюшки, істерики, браk грошей, докори родичів. Але я не скаржусь, бо це був мій вибір. Через поспіх вийти заміж і нар одити я виявилася в дуже жахливій ситуації. Я могла б здобути вищу освіту, знайти високооплачувану роботу, але так не вийшло. Можливо, тоді вдалося б насолодитися власним материнством, а працювати без відпочинку і постійно, чекаючи на той момент, коли все це скінчилося б.

Коли донька закінчила інститут, здобула диплом, повторила мою долю, але вже з хорошого боку. Вона не скористалася своїм дипломом, вийшла заміж і заваrітніла. Зять виявився чудовою людиною. Я не згодна жертвувати своїм часом, відпочинком, нервами. Заради того, щоб дочка їздила на розвагу і була віч-на-віч з чоловіком. Коли я ростила дочку, мені ніхто не допомагав, тоді були важкі часи без електротехніки. А зараз все сучасне.

У неї вдома з побутової техніки є все: і пральна машинка — автомат, і посудомийна машина, навіть робот-пилосос. До того ж чоловік вечорами допомагає з дітьми. Їй точно не важко доглядати за двома дітьми в таких умовах. Я заради її дітей не зб ираюся жертвувати ні часом, ні здоров’ям, нічим. Ми з нею часто сваримося. Я навіть бо юся, що вона просто заборонить спілкуватися з онуками.