Мені так приkро за те, що я жила все життя з чоловіком-пиякою і все зробила для своїх дітей, але зараз дочка звинувачує мене та відмовляється зі мною спілкуватися.

Ми з чоловіком не змогли влаштуватися на роботу після закінчення вищого навчального закладу, довелося виїхати у велике місто, яке не зустріло нас привітно, але ми вперто йшли до своєї мети. Ми хотіли накопичити на квартиру та влаштувати гарне майбутнє для своєї доньки, якою було тоді 2 роки. Ми з чоловіком постійно шукали роботу, були підтримкою та опорою один для одного, ми працювали дуже багато, щоб нарешті накопичити на свою мрію. І ось, коли ми вже були майже біля мети, щось трапилося з моїм чоловіком – і він віддав себе спиртному.

Чоловік пив дуже часто і багато, я не могла зрозуміти, що сталося. Потім, коли він приходив таким додому, то кричав на мене, казав, що це я винна, що ми переїхали і почали жити в іншому місті, і нам довелося так багато працювати. Я свого чоловіка не звинувачувала ні в чому, думала, що він впав у де пресію через важку роботу, я не стала його кидати, навпаки, зробила так, щоб він вийшов із роботи і трохи відпочив.

У цей сkладний період, я ростила дочку, працювала за двох, щоб платити за іпотеку, думала, що чоловік схаменеться і кине пити, але ситуація погіршувалась з кожним днем. Коли дочка виросла, поїхала від нас, звинувачувала мене у всіх гріхах, і в тому, що тато її став таким, хоч мене ніхто не шкодував, не думав, що мені теж дуже сkладно. Потім я дізналася, що після розлучення він кинув пити, заробляв багато грошей і давав їх дочці, вона користувалася своїм татом — маніп улювала їм, а звинувачувала мене.