Я для матері не зрозумій хто, так ще й готова проміняти мене «на першого зустрічного мужика».

У мене прекрасна сім’я, люблячий чоловік і двоє дітей. Вийшла заміж рано і по любові, в 17 років вже утворилася своя сім’я, і я покинула батьківський будинок. У дитинстві атмосфера була не з кращих. Батько недобре ставилася до мами, любив вип ивати. Мама все тримала в собі і терп іла, але свій гнів накидала на нас з сестрою за будь-який проступок. Мені завжди хотілося піти з дому і побудувати свою сім’ю, де було б все навпаки, і це сталося. З мамою іноді зідзвонювалися, але тільки у справі. Її ніколи не цікавило моє життя, її не було на важливих подіях. Мені, зви чайно, було прикро, я завжди хотіла, щоб вона мною пишалася.

Ми жили в місті, але вирішили поїхати в селище працювати фахівцями, і щоб діти росли на свіжому повітрі. Поїхали в рідні краї, до мами. Як приїхали в гості відразу почала дратуватися на онуків. Як приїхав чоловік, ми зняли квартиру поруч, і все начебто стало нормально. Вона ніколи не любила, коли її звали бабусею. Я дала ясно зрозуміти собі, що дійсно не є їй донькою. У неї стався Інтернет — роман і, якось у відпустці, вона почала зустрічатися з чоловіком і пустила його в свою квартиру. Вона тут же запропонувала цьому мужику жити безкоштовно, поки вона

працює в цьому самому селищі. Днями ми зібралися в місто у справах, оформляти документи нашого будинку в іпотеку і попросили маму зупинитися у неї. А ось мужик, щоб хоча б на 3 дні з’їхав. А вона навідріз відмовилася і каже: там живе мій чоловік і він нікуди не з’їде і онуків не пустить. Я розумію, що вона любить цю людину, але в допомозі відмовляти дітям заради мужика, з яким бачилася 4 дні — це не дурість.