Після 13 років безрезультатних спроб народити дитину, рідня чоловіка змушує нас уси новити дитину. Але вони не знають одну річ.

Мені 35 років, чоловікові 36, ми в щасливому шлюбі вже 13 років, але, на жаль, дітей у нас немає. Після низки обстежень, безрезультатних ліkувань, надії і смутку від постійних негативних результатів — ми здалися. Зараз ми про це навіть не замислюємося, живемо в своє задоволення, насолоджуємося фарбами життя. Нам з чоловіком і так добре удвох, ми прекрасно доповнюємо один одного. Нам ніколи не нудно, але всі наші друзі і родичі твердять, що щастя в дітях. На їхню думку, нам обов’язково потрібен малюк. Але хіба це так? Чому людина не може бути щасливою одна або коли поруч споріднена душа?

Адже не кожному дано бути батьком і не кожен може виховати чужу дитину і дати йому всю свою любов. Багато хто вважає, що для повного щастя обов’язково потрібна дитина. Вони всі в один голос твердять, що потрібно взяти дитину з дитячого будинку, а я не розумію, навіщо вони лізуть не в свою справу. Раз для них це таке щастя, чому самі не беруть? Якщо в будинку є дитина, що їм заважає ус иновити ще одного, другого або третього?

Як вони виражаються — «ощасливити» ще дітей. Адже це так легко роздавати поради. Як то кажуть: «ситий голодного не зрозуміє», так і вони, люблячи своїх дітей, не зрозуміють мою бі ль. Коли вони починають роздавати поради, я їм грублю від втоми і несправедливості цього життя. «Може ви бі льше зобов’язані, ніж я, у вас бі льше досвіду, любові до дітей і практики. У вас і дитячі кімнати готові, і іграшки є, і вмієте їх виховувати», — кажу їм. У відповідь тільки мовчання. На невизначений час тема закривається.