Коли колишні господарі будинку на прощання поспівчували нам, я не зрозуміла в чому справа. І лише через тиждень мені все стало ясно.

Ми з чоловіком разом вже майже двадцять років. Почали ми з самого малого: жили у його батьків, постійно працювали. Три роки тому нам пощастило купити великий будинок біля моря — мрія всього мого життя. Я мало не розплакалася від щастя. Колишні господарі будинку виявилися вельми приємними людьми-залишили нам за безкоштовно частину меблів і на прощання поспівчували. Тоді я не зрозуміла сенс такого вчинку, але незабаром наше життя перетворилося на повний кошмар .

На новосілля зібралися всі родичі. Ми їх пригостили, влаштували екскурсію і на наступний день попрощалися зі словами «приїжджайте частіше». Але хто міг подумати, що вони сприймуть звичайну ввічливість за запрошення. І відразу почалося… До нас приїжджали взимку і влітку, доставляли незручності, їли і пили за наш рахунок і навіть не поспішали додому. Хочу відзначити, в основному так чинили рідні чоловіка. Моя мама з сестрою після новосілля приїхали до нас всього раз і то за місяць домовилися про приїзд, постійно запитували, чи не буде нам ніяково, самі купували для себе продукти і поспішали швидше виїхати. Інша справа-рідні чоловіка.

Найчастіше вони не повідомляли про приїзд, нібито хотіли зробити сюрприз. Я зі шкіри геть лізла, щоб бути хорошою господинею. Візити стали все частіше. В один момент мене це просто дістало, адже влітку і в свята ми здавали в оренду наш гостьовий будиночок і вільні спальні, щоб заробити додаткові гроші. Я прямим текстом натякала їм, що не треба постійно їздити до нас, ви заважаєте, але всі вони вели себе як тупуваті, адже всі хочуть відпочивати біля моря. Краще прикинутися дурнями. Вже тиждень з чоловіком не розмовляємо, він не хоче образити родичів, а мені хочеться нормально жити. Що поробиш?