Оля милувалася подарунком сина, коли пролунав дверний дзвінок. Жінка поспішила відчинити двері, але такого вона точно не очікувала.

Олег жив із мамою один. Вона виховувала його сама. Зарплата у неї була маленька, тож раніше доводилося дуже важко. Наразі Олег уже виріс, навчається в університеті на бюджеті, до того ж підробляє. Коли зламався холодильник, Оля сильно засмутилася. Вона не мала вільних грошей на придбання нового. Побачивши розгублене й засмучене обличчя матері, Олег її обійняв, сказав, що з усім розбереться. Оклад був на підробітку скромний, але сьогодні була зустріч із регіональним начальником, його мали сьогодні підвищити.

Дмитру Петровичу виповнювалося цього року сорок років. Гроші він заробляв пристойні, але життя без сім’ї було похмурим. Він уже давно пошкодував, що колись кинув дружину із сином. Оля постійно скаржилася, що часто пропадає на роботі. Це спричинило розлучення. Він вибрав картеру, але згодом про це пошкодував. Він сидів на роботі і думав, розглядав стару фотографію. -Дмитро Петровичу, той хлопець прийшов. Ви помітили його на нову посаду.

Так, нехай заходить. Дмитро поспішно сховав фотографію у внутрішню кишеню. Молодий чоловік зайшов і сів на стілець. Чоловік почав переглядати його документи. Побачивши прізвище, він завмер. -Як звуть твою маму? — голос здригнувся. -Оля… Чоловік тремтячими руками витяг з кишені фотографію. -Ви… Мій батько? Дмитро вибачився перед дружиною, вони вирішили розпочати все спочатку. Олег був радий, що через багато років отримав батьківську підтримку.