Мені вже 17 років і я хочу втекти з дому. Батьки обмежують мою свободу , мені набридло жити за «залізними правилами».

Якщо хтось хоч у житті мріяв бути на моєму місці, то я йому rлибоко спі вчуваю. Мої батьки – люди багаті, але дуже дивні. Я ніколи ні в чому не потребувала матеріального плану, але з віком моє життя в будинку батьків перетворилося на жа х. Мої батьки з тих, які люблять дотримуватися будь-яких безглуздих правил і змушують робити те ж саме іншим, і їм начхати, що ти не хочеш робити все це . Наприклад, я повинна одну годину спати вдень, о дев’ятій вечора у нас відбій, ніяких спідниць вище за коліно, їжа тільки за столом, а якщо ти голодна — повинна чекати обіду.

Я ніколи не ходила до школи, займалася вдома із репетиторами. У мене майже немає друзів, а коли вони з’являються , батьки забороняють спілкуватися з ними. Для них всі однолітки погано виховані, крім , звичайно , дітей бізнес-партнерів. Але серед них немає нормальних хлопців – одні вискочки та насичені індики. Нещодавно у нашому районі оселилися нові сусіди зі своїми дітьми. Хлопці здалися мені цікавими та милими. Ми разом гуляли і балакали на різні теми, але одного разу батьки суворо заборонили наближатися до цих людей.

А знаєте , чому саме? Мама помітила тимчасове татуювання у моєї однолітки, ще вона носить порвані джинси, а для мене це може стати поганим прикладом. Мені не дозволяється суперечити батькам, інакше на мене чекає домашній арешт. Через всі ці безглузді правила доводиться уникати сусідських хлопців, але іншого виходу в мене немає. Через місяць мені виповниться вісімнадцять, і в голові постійно крутиться лише одна думка: «А що буде, якщо батьки й надалі контролюватимуть моє життя?». Я почала мріяти про втечу з дому. Можна поїхати на край країни і жити там однієї , без грошей, без правил, і в повній волі.