Свекруха пустила нас жити в себе, але натомість змусила попрацювати на дачі. Я б не погодилася, якби заздалегідь знала, що на мене чекає.

Я ніколи не могла припустити, що я матиму таку свекруху. До весілля я припускала, що ми з нею ладнатимемо. Якщо не дружба, то хоча б повага. Однак моїм мріям не судилося збутися. Ми повернулися з медового місяця під звуки маршу Мендельсона, і почалося. Справа в тому, що ми з чоловіком мали намір взяти іпотечний кредит на квартиру. І щоб нагромадити на перший внесок, нам довелося жити у моєї свекрухи. Її квартира була великою, і вона нам виділила кімнату. Свекруха при кожній нагоді наводила в приклад свою невістку, дружину старшого брата мого чоловіка, яка жила окремо у власній квартирі. З кожним днем вона все більше і більше вичитувала мене, кажучи, що я у всьому поступаюсь її старшій невістці. Мовляв, та краще дбає про чоловіка. Потім вона стала питати у мого чоловіка, мовляв, чому я не о 6 приходжу додому, як решта дружин і не готую вечерю, а приходжу о 9 вечора?

Я намагалася не реагувати на її провокації та сміливо відповідала: -А нічого, що я працюю на двох роботах, щоб допомогти чоловікові якнайшвидше закрити кредит? Вона у відповідь лише пирхнула. Хоч і була у курсі моїх справ. Також у свекрухи є дача, величезні гектари землі з маленьким будиночком-будкою. А не така дача, куди можна поїхати відпочити чи зібратися на шашлики. Тут не було ні височенних яблунь, під якими можна було б посидіти в тіні на траві, ні альтанки, де можна було неквапливо випити чашку чаю ввечері, милуючись рожевим заходом сонця. Кожен квадратний метр її ділянки був розбитий на грядки. Там було все: цибуля, петрушка, кріп, морква, редис і так далі. Немає сенсу перераховувати всі види овочів, тому що там росте все від «а» до «я». Наша свекруха садить, прополює та прибирає з травня.

Саме тоді ми із Сергієм «потрапили під прес» його мами. Ми не проти їй допомагати, але у нас є робота, яку треба виконувати, та іпотека, яку треба виплачувати. — Мамо, навіщо тобі стільки картоплі та інших овочів? Ти ж більшу частину з них роздаєш чи викидаєш наприкінці зими, – поцікавився мій чоловік. — Крім того, покупка в магазині чи на ринку обійдеться дешевшою. Отже, якщо ти не можеш жити без дачі, почекай трохи, ми виплатимо іпотеку та допоможемо тобі. — Викидайся з квартири, якщо не хочеш працювати на дачі. Твій брат із невісткою мені допомагатимуть. Я посміхнулася, бо давно не бачила брата чоловіка та його дружину, що пропалювали грядки біля тещі. Увечері чоловік мені сказав: — Я взяв кредит і тепер ми можемо брати іпотеку. За тиждень ми переїхали. Тепер я можу бачитися зі своєю свекрухою, коли мені цього хочеться. І я починаю помічати, що наш зв’язок покращується, але мій чоловік, як і раніше, їздить на дачу, щоб допомогти їй, що мене не бентежить. Зрештою, вона ж мати. Отак моя свекруха мало не зруйнувала нашу сім’ю.