В один день чоловік з’явився додому і заявив: -Вибач. Я покохав іншу. Я буду допомагати хлопцям, живіть в цій квартирі. Я йду, прости, єсли зможеш. Такого Тетяна ніяк не очікувала.

Чоловік кинув Таню з дітьми і пішов. А на наступний день розповідь соседкі ширше відкрила очі жінці Таня вийшла заміж пізно. Вона завжди була зосереджена на навчанні. Після поглинула і робота. Ось там вона й зустріла його. Вона зіткнулася з Миколою, коли поспішала в офіс. Випадково зачепила його. Він відразу закохався в Таню. Увечері після роботи Тетяна вийшла на вулицю. Раптом з’явився Микола. Він розкрив над дівчиною парасольку і простягнув букет квітів. Так вони і познайомилися. Микола доглядав красиво. Квіти, сюрпризи, подарунки. Через півроку вони зіграли весілля. Через рік на світ з’явився їхній первісток, синочок Ромка.

Таня трохи поправилася під час вагітності, але Миколая це ніяк не бентежило. Пізніше з’явився другий син. Таня поправилася ще більше. Вона так і не вийшла на роботу. Займалася будинком і синами. До того часу у Миколи була своя невелика компанія з ремонту комп’ютерної техніки. Таня і не помітила, як чоловік став віддалятися від сім’ї . Той рік видався особливо важким. Коля пропадав на роботі, став їздити у відрядження. Таня не здогадувалася, що ніяких поїздокдок в інші міста не було. Колись було їй стежити за чоловіком. В один день чоловік він прийшов додому і спокійно заявив: -Вибач. Я покохав іншу. Я буду допомагати хлопцям, живіть в цій квартирі. Я йду, прости, якщо зможеш. Такого Тетяна не очікувала. Тільки на наступний день їх сусідка розповіла Тані, що чоловік їй зраджував вже давно. Таня ходила сама не своя. Минуло вісім місяців.

Одного разу увечері пролунав дзвінок. Це був Микола. Він прийшов до синів. Таня пішла на кухню. Раптом задзвонив телефон. Таня підняла трубку: — Привіт! Я думала, що ти про мене забув. — Я? Хіба можна забути про своє щастя. Завтра я заїду за вами. Упевнений, що нова квартира і тобі, і дітям сподобається. Люблю. Таня поклала телефон. На обличчі була посмішка. Петро зробив їй пропозіцію, і тепер вони переїжджають до нього. Таня повернулася, щоб іти до синів в кімнату. Микола все чув: – Здається, я запізнився? – запитав він, дивлячись у підлогу. – Так! – радісно вигукнула Таня.