Однокласниця Лариса навіть і не дивилася на мене, їй були цікаві лише багатії. Але через кілька років життя піднесла нам «сюрприз».

Після інституту я майже відразу поїхав працювати закордон. Там мені запропонували хорошу посаду і дуже пристойну зарплату. За десять років я накопичив на пристойний капітал. Весь цей час сам утримував батьків. Вони могли дозволити собі життя на широку ногу. Однак, потім захворіла мама. Та й я сам втомився, замотався, з’явилося бажання повернутися і десь осісти. Приїхавши, купив собі квартиру в центрі, дачу і хорошу машину. Батьки стали натякати на те, щоб я з шлюбом не затягував. Їм хотілося онуків. Я і сам мав намір одружитися. Зустрів якось у парку випадково колишню однокласницю Ларису.

Вона колись була найкрасивішою дівчиною в школі, за нею всі хлопці бігали. Однак, у неї стандарти завжди були високими. Вона звертала увагу тільки на багатеньких. Я в школі розумів, що шансів у мене немає. Зараз ситуація сильно змінилася. З роками Лариса не стала гірше, тільки трохи погладшала, але це фігуристу даму не псувало. Вона все одно виглядала дуже ефектно. Ми розговорилися, обмінялися номерами по старій пам’яті. Вона сама мені подзвонила на вихідних і запропонувала зустрітися десь ввечері, попити вина, згадати старе. Ту ніч ми провели разом. Потім Лариса мені розповіла про своє життя.

Вона в роз лученні, від чоловіка у неї двоє дітей. Коли ми стали зустрічатися, вона часто натякала про шлюб, говорила, що її діти нам заважати не будуть, адже це її турбота. Відразу як ми стали жити разом, виявилося, що господиня з неї ніяка. Прожили ми з нею всього рік разом. Ро злучилися через те, що вона розраховувала, що я буду для її дітей нянею. І це при тому, що я працюю, а вона ні. А це з моєю роботою несумісне. Після цього я дав собі слово, що відносини з жінками, у яких є діти, будувати не буду більше.