Ганна Федорівна стояла і скаржилася сусідці на невістку, коли до них підійшла тітка Стефанія. Вона миттю поставила нахабницю на своє місце.

Ганні Федорівні нещодавно виповнилося 60. У неї донька та син. Син одружився з Олею і з’явилися у них двоє синів. А донька живе із чоловіком у заміському будинку. Ганна вже кілька років живе із сім’єю сина у трикімнатній квартирі. Але з невісткою ніяк не може порозумітися. І ось одного разу стоїть вона біля будинку і розмовляє із сусідкою. — Невісточку мою матір зовсім нічому не навчила! У кімнатах бардак, усе розкидане, все впереміш. Так і живемо, жодної хвилини спокою на старості років. Діти бігають із кімнати в кімнату, шумлять. Я в маленькій кімнаті притулилася, вони зайняли дві великі.

Син усе стверджує, що нашу трикімнатну квартиру можна розміняти на дві однокімнатні. А вони вчотирьох так не зможуть жити. Сусідка дуже співчувала Ганні. Адже вона була вже не молода і їй потрібний був спокій. Після того, як Ганна вдосталь нажалилася, вона пішла. Та ось до сусідки підійшла тітка Стефанія, яка теж жила поряд. — Ой, та не слухай ти цю Ганну більше! — махнула рукою всюдисуща тітка Стефанія, знаюча в будинку всіх і вся. — Як вона спритно все вивернула! Насправді, це не невістка в неї, а вона у невістки живе. Коли Артем одружився, привів цю Олю, гарна дівчина, вона мені подобається.

Ну, Ганна з донькою її не дуже ласкаво прийняли, все якісь непорозуміння були в них. А потім у дочки з’явився чоловік, і вирішили дім будувати десь за містом і Ганну з собою обіцяли взяти. Загалом Артем з Ольгою напружилися і викупили в них ці кімнати, тепер квартира повністю належить їм. Але одного разу зять просто взяв і повернув Ганну до хати. Не змогли жити разом, набридло. Тоді Ганна просила залишитися в Олі із сином. То вони її прийняли. Але, мабуть, Ганна не знає, що таке подяка.